Обидва “Вояджери” ще не завершили свою місію.
Наприклад, “Вояджер-1” надає дані про щільність міжзоряної плазми / колаж УНІАН, фото Вікіпедія, picryl
“Вояджер-1” і “Вояджер-2” віддаляються від Землі вже майже 50 років. Вони дісталися місця, де вплив Сонця поступово зникає, поступаючись міжзоряному простору. Прилади зондів зафіксували на цій дивні межі температуру 30-50 тисяч градусів. Про це пише Divany.
“Межа Сонячної системи – це не чітка лінія, яку перетинає космічний зонд. Сонце випромінює потік заряджених частинок – сонячний вітер, який утворює навколо себе величезну бульбашку – геліосферу. На її зовнішній межі сонячний вітер уже не домінує у навколишньому середовищі, оскільки стикається з речовиною міжзоряного простору. Цю перехідну межу називають геліопаузою”, – пояснюють у матеріалі.
Цю межу “Вояджер-1” перетнув у 2012 році, тоді як “Вояджер-2” – у 2018 році, і вони першими потрапили у міжзоряний простір. Водночас “стіна” – це швидше метафора. Йдеться не про тверду й суцільну перешкоду, а про дуже розріджену плазму, яка складається з електрично заряджених частинок, де взаємодіють речовини, що надходять від Сонця та міжзоряного простору.
Відео дня
“Прилади “Вояджера-2″ зібрали цікаві дані. Дослідники встановили температуру 30-50 тисяч градусів Цельсія у міжзоряному просторі, що знаходиться за межами геліопаузи, дуже близько до неї. Це значно вище, ніж передбачали попередні моделі, які прогнозували 15-30 тисяч градусів. Цифра майже не уявляється, але мова не йде про те, що зонди зіткнулися з розпеченою стіною”, – додають у публікації.
Водночас температура характеризує енергію системи частинок, а не їх кількість. У районі геліопаузи частинок є настільки мало, що, попри їхню високу енергію, вони майже не передають тепло зондам. Тому “Вояджер” безперешкодно пролетів крізь “вогняний барʼєр”.
“Вимірювання “Вояджера-2″ показали, що околиці геліопаузи є складнішими, ніж просто межа. Дослідники виявили перехідну зону шириною 1,5 астрономічних одиниць перед геліопаузою. Тут плазма сповільнюється, нагрівається, а її щільність зростає удвічі порівняно з попереднім значенням. На геліопаузі відбуваються ще більш різкі зміни. Щільність плазми суттєво змінюється менш ніж за один день”, – підкреслили у матеріалі.
Своєю чергою обидва “Вояджери” не завершили свою місію. Зараз вони досліджують міжзоряне середовище, а саме проводять вимірювання, щодо яких раніше не було жодних безпосередніх даних.
“Наприклад, “Вояджер-1” надає дані про щільність міжзоряної плазми. “Вояджер-2″ підтвердив ще один несподіваний результат: напрямок магнітного поля міжзоряного простору схожий на той, що був виміряний у зоні, де домінує Сонце”, – зауважує Divany.
Інші дослідження космосу
Раніше вчені зʼясували, що станеться з людиною без скафандра у космосі. За їхніми словами, у відкритому космосі без захисту людина зазнає швидкої внутрішньої декомпресії, однак людина не вибухне.
Також повідомлялось, що у 1984 році NASA відправило в космос 3300 бджіл. Зазначається, що звіт науковців детально описав поведінку бджіл після виходу на орбіту.