фото Остапа Лазурка Археологи досліджують ділянку біля готичного костелу та колишню ринкову площу Куликова
У селищі Куликів, яке розташоване між Львовом і Жовквою, археологи виявили об’єкти XV ст., які датуються періодом початку існування містечка. Науковці дослідили колишню ринкову площу, де зафіксували сім об’єктів того часу, кераміку та інші знахідки. Про них ZAXID.NET розповів науковий співробітник Рятівної археологічної служби Остап Лазурко.
Розкопки у Куликові розпочали під час капітального ремонту міжнародної траси, що веде до кордону у Раві-Руській. Несподіванкою для робітників стали численні знахідки кістяків, які століттями лежали буквально під шарами асфальту. Як з’ясувалося, це колишній цвинтар, що існував біля костелу. До приходу австрійської влади кладовища існували практично довкола кожного храму. Питання в тому, чому згодом дорогу вирішили прокласти саме через нього.
Дорога пролягала через цвинтар з похованнями (фото Остапа Лазурка)
Як пояснив Остап Лазурко, на картах кінця XVIII ст. є позначена дорога, яка веде до Куликова і впирається в кладовище та костел, і є дорога, що вже виходить з ринкового кварталу. Ймовірно, кладовище можна було об’їхати бічними вуличками. Австрійська влада ліквідувала кладовище і через його крайню західну частину проклали дорогу, яка датується, ймовірно, початком XIX ст.
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google Додати
Станом на 20 серпня археологи знайшли 17 повноцінних поховань. Також є багато пошкоджених і розкиданих кісток під час попередніх ремонтних дорожніх робіт.
«Хронологічно цвинтар можна датувати від першої згадки про перший дерев’яний костел (1399 рік), на місці якого 1538 року звели мурований, і до кінця XVIII – початку XIX ст. Більш точне датування можна буде з’ясувати за п’ятьма монетами, які знайшли у могилах. Зараз вони окислені, їх треба відчистити і детальніше датувати поховання», – розповів Остап Лазурко.
Поховання на місці колишнього кладовища біля костелу (фото Остапа Лазурка)
Паралельно фахівці Рятівної археологічної служби дослідили колишню ринкову площу XV ст. Нині це поворот на село Мервичі, поруч із селищною радою і греко-католицькою церквою. Там виявили сім об’єктів, які за матеріалом датуються XV–XVI ст., тобто фактично початком функціонування міста. Це господарські об’єкти, які були знищені на початку XVI ст., імовірно, під час татарських набігів. На них виявили сліди обвуглення. Це був кут, південна частина ринкової площі при дорозі на Жовкву, якої в той час ще навіть не існувало. Також на вул. Львівській знайшли ще два об’єкти біля дороги.
Фундамент житлового будинку на вул. Львівській (фото Остапа Лазурка)
«Є два більші об’єкти, але не можемо вважати їх житловими, бо вони досить глибокі і не мають опалювального пристрою. Ймовірно, вони мали господарське призначення, можливо, торгівельне чи ремісниче. Проте решток знарядь праці ми не знайшли. Серед знахідок трапляються переважно фрагменти керамічного посуду, цвяхи, скоби», – розповів Остап Лазурко.
П’ятниця, 20 серпня, була останнім днем досліджень ринкової площі. Після археологів сюди прийдуть робітники підрядника укладати дорогу.
Місце, яке досліджували археологи, колишня ринкова площа XV-XVI ст. (фото Остапа Лазурка)
Тим часом поховання досліджуватимуть ще до середи, людські рештки перепоховають на сучасному кладовищі, а дорогу продовжать ремонтувати. Коли цю смугу руху прокладуть, археологи зможуть працювати на протилежній.
Історія містечка Куликів
Як свідчить історична довідка про Куликів, воно відоме щонайменше з 1399 року. Ця збережена письмова згадка якраз стосується готичного костелу, що досі височіє при дорозі. В Енциклопедії історії України зазначають, що в північно-східній частині селища виявили залишки давньоруського городища XI–XII ст. За припущеннями науковців, там на пагорбі, оточеному з трьох боків озерами і ровом, був один з оборонних пунктів на шляху до Львова – так званий «стовп» Кулика.
Перша письмова згадка про Куликів зафіксована в акті 1399 року галицького єпископа Якуба про закладання костелу Пресвятої Трійці й закріплення за ним земельного наділу. Він був дерев’яним, сучасна мурована будівля датується 1538 роком.
У XV ст. містечко мало ще одну назву – Бощ. У документі за підписом Владислава II Ягайла за 23 лютого 1431 року йдеться про передачу міста Бощ або Куликів в дар Яну з Конєцполя. Сучасна назва, за переказами, походить від назви птаха кулик, які тут масово селилися на болотистих берегах річки та озер.
Орест Мацюк писав, що у XV ст. на території Куликова існував замок, обнесений валом. Нині його земляні бастіони слугують трибунами міського стадіону. Місто з 1569 року мало магдебурзьке право, було обнесене валами з дерев’яною огорожею.
Реконструкція замку зі сторінки краєзнавчого музею «Історія Куликова і Куликівщини»
Перша письмова згадка про парафіяльну церкву Успіння Пресвятої Богородиці датується 1515 роком. Вона згоріла у 1799, потім її ще раз відбудували і через століття, у 1901 році, звели мурований храм, що нині теж височіє над ринковою площею і дорогою, по іншу сторону від костелу.
Куликовом володіли представники династії Куликівських, потім – Гербуртів-Одновських. З XVII ст. містечко належало Яну Собеському, якого 1674 року обрали королем Речі Посполитої. Він заснував тут виробництво бурок і килимів, де працювали полонені турки й татари. Наступними власниками містечка стали Муравські, а від 1743 року – князь Михайло Радзивілл.