фото ZAXID.NET Від княжого Галича залишилися оборонні вали і фундаменти собору
Частина туристів, яка приїжджає до сучасного Галича, навіть не здогадується, що княжа столиця була не тут. Центр одного із найвпливовіших міст середньовічної Русі розташовувався за кілька кілометрів – на території сучасного села Крилос. Саме там археологи відкрили залишки князівського двору, фундамент Успенського собору, оборонні вали й давні вулиці. А в сусідньому селі Шевченкове досі стоїть єдина збережена будівля княжої доби – церква святого Пантелеймона.
Княже місто багато років досліджують історики, археологи, архітектори та інші науковці. Про давній Галич детально розповіли і показали під час наукової конфереції «Жива історія», що відбулася у заповіднику «Древній Звенигород» і була присвячена історії середньовічних міст.
Чому люди селилися у цій місцевості
Для закладання давніх поселень вирішальними були наявність води, торгових шляхів неподалік й пристосований для оборони ландшафт. Крилоське городище мало всі три переваги.
Архітектор Василь Петрик пояснює, що на найвищому пагорбі виходить потужне джерело – княжа криниця, яка не пересихає тисячоліття. Звідти був природний спуск із високої тераси до долини Лукви. Через це місце пролягала дорога, а високі схили самі ставали природною фортецею.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google Додати
Крилоське городище розташоване на високому пагорбі між річками
Археологія доводить, що люди обрали цей пагорб задовго до появи князів. Поселення існувало вже у VIII столітті. Деякі дослідники повʼязують його з Білою Хорватією, яку знищив князь Володимир Великий. Наприкінці X століття там звели перші потужні оборонні вали, а всередині зʼявилося місто з регулярним плануванням – вулицями та житлами.
Археолог і дослідник Галича Юрій Лукомський звернув увагу ще на одну особливість місцевості. Центральний пагорб має форму мису, який із двох боків захищають річка Луква та Мозолевий потік. Передмістя займали високі береги навколо нього, утворюючи велике міське кільце.
Місто, старше за свою першу згадку
У літописах Галич уперше згадується під 1140 роком. Але саме місто, очевидно, зародилося значно давніше.
«Назва “галичани” зʼявляється раніше, ніж сама згадка про місто. Не може бути так, що є галичани, а Галича ще не існує», – зазначив доктор історичних наук Мирослав Волощук. Наскільки раніше виникло місто, точно сказати неможливо: це міг бути і кінець IX, і X століття.
Курган Галичина могила
Одним із найзагадковіших місць у цій місцевості є Галичина могила – величезний курган, який народні перекази повʼязують із засновником міста. Під час розкопок археологи виявили всередині не поховання людини, а залишки спаленого човна й військового спорядження. Це кенотаф – символічне поховання без небіжчика. Звідти починається історія самого Галича.
Репліка човна, знайденого в Галичині могилі
Як Галич став столицею
Першими правителями Галицької землі були Ростиславичі. Вони не могли успадкувати київський престол, оскільки їхній батько Володимир Ярославович помер раніше за свого батька Ярослава Мудрого. Тому освоювали землі на околиці Володимирівського уділу. Династія Ростиславичів правила з кінця XI до кінця XII століття. Спочатку головними містами їхніх володінь були Перемишль, Теребовля і Звенигород. Але у XII столітті ситуація змінилася. Після тривалої боротьби за владу князь Володимирко Володарович переніс свою головну резиденцію саме до Галича. З 1140-х років місто швидко перетворюється на політичний центр усієї землі.
Макет фортеці XII ст. у музеї історії Галича
Коли Галич 1144 року став столицею князівства, його центральну частину перебудували. За словами архітектора Василя Петрика, у кінці X ст. первинним ядром Крилоського городища було урочище Золотий Тік, невеликий дитинець площею близько гектара. Але вже у XII ст. на найвищому місці городища виникла нова княжа резиденція відкритого типу, без окремих укріплень навколо палацу. Приблизно у 1140–1141 роках звели княжий палац, а невдовзі почалося спорудження величного Успенського собору.
Макет княжої столиці з музею історії Галича
За словами історика Мирослава Волощука, утвердитися на новому місці князеві Володимиркові було непросто. Частина місцевої знаті підтримувала інших претендентів на престол. Саме тому будівництво нового кафедрального собору він розглядає не лише як релігійний, а й як політичний крок – спосіб легітимізувати свою владу.
Площа Галича сягнула близько 65 гектарів. Для XII століття це був один із найбільших міських комплексів Русі. Мирослав Волощук наголошує, що загалом Галич був не лише столицею Галицько-Волинської держави, а й мав масштабний вплив на українську історію. Це була князівська і королівська резиденції різних династій, місце осідку єпископа і митрополита, адміністративний центр і місто на магдебурзькому праві.
Карта княжого Галича
«Галич вплинув на те, що від міста назву отримала ціла територія – Галицька земля або Галичина. Це як римлянин – не обовʼязково мешканець Рима, а Римської імперії», – пояснює історик.
Час розквіту Галицької землі припав на 30-річне правління Ярослава Осмомисла. Але після його смерті між синами розпочався конфлікт, що призвело до залучення сторонніх сил. Вже в 1188 році війська угорського короля Бели ІІІ увійшли в Галич, а правителем міста Бела поставив свого сина Андрія. Впродовж року він управляв галицькими землями.
За право володіти Галичем боролося багато правителів
Могутній собор як символ влади
Успенський собор став головною будівлею княжого Галича. Юрій Лукомський вважає, що князь Володимирко запросив до його зведення майстрів, знайомих із романською архітектурою Західної Європи. Для будівництва використали місцевий білий алебастр – матеріал, який нагадував мармур. Собор був справді величезним – приблизно 32 на 37 метрів. Усередині його підтримували вісім масивних стовпів. На думку дослідника, величезний білий храм мав демонструвати не лише багатство, а й законність князівської влади.
«Нам вдалося виявити, що первісно цей собор мав восьмистовпну структуру, був у формі базиліки. Ярослав Осмомисл, починаючи з 1153 року, перебудував собор і додав баню посередині», – розповів археолог Юрій Лукомський, який досліджував собор.
Макет Успенського собору
Будівництво собору розпочав Володимирко, а завершив його син Ярослав Осмомисл. Саме його поховали всередині храму – це єдине письмово підтверджене княже поховання в Успенському соборі. Археолог Ярослав Пастернак, який розкопав собор століття тому, перепоховав останки князя у соборі Юра у Львові. А саркофаг нині зберігається в Івано-Франківському краєзнавчому музеї.
Місце поховання Ярослава Осмомисла відзначене таблицею
Собор простояв близько трьох століть. За словами памʼяткоохоронця Миколи Гайди, коли після перенесення столиці Галич утратив політичне значення, утримувати таку споруду стало дедалі важче. Храм поступово занепадав, а в XVI столітті його камінь використали для будівництва нової церкви поруч.
Брили Успенського собору із залишками розписів
Сьогодні про колишню велич собору нагадують лише відкриті археологами фундаменти. А поруч досі височіє церква, збудована в 1580-х роках. У її фундаментах є ті самі алебастрові і вапнякові блоки з фресками з Успенського собору. Нова церква має ознаки ренесансу, але водночас є реплікою втраченого собору.
Успенська церква XVI ст, збудована поруч із собором
Що залишилося від княжого Галича
Нині сліди княжої столиці розкидані по всій околиці. У Крилосі добре збережені могутні оборонні вали, які й досі визначають обриси княжого міста. Археологи протрасували фундамент Успенського собору. У Галичині могилі облаштували павільйон, де можна побачити один із найдавніших меморіальних комплексів міста.
Каплиця отців василіан XVI ст. і фундаменти Успенського собору
На найвищій точці Крилоського городища, де, ймовірно, був княжий двір, нині працює музей історії Галича.
Обладунки захисника Галицького замку у музеї
Найкраще збереглася церква святого Пантелеймона в Шевченковому. Вона дає уявлення про те, як виглядала камʼяна архітектура руської доби. Багато декоративних деталей, які археологи знаходять під час розкопок Успенського собору та галицького замку, мають ті самі різьблені мотиви, що й фасади Пантелеймонівської церкви.
Церква Пантелеймона у Шевченковому
У сучасному Галичі збереглася єдина вежа замку XIV ст. Його звели для польських старост, які управляли містом. Нині заповідник «Давній Галич» розвиває там туристичну інфраструктуру. А в центрі міста є макет княжого міста. Археологи досліджують вʼїзну вежу, у ній теж знаходять камʼяні брили з Успенського собору.
Вежа Галицького старостинського замку XIV ст.
Щоб познайомитися саме з княжою історією Галича, недостатньо приїхати до сучасного міста. Його справжня столиця лежить трохи осторонь – серед пагорбів, де понад девʼять століть тому зʼявилося місто, імʼя якого згодом стало назвою цілого історичного краю.
Фото ZAXID.NET