фото ZAXID.NET Церква Пантелеймона з XII ст. зазнала численних перебудов
На стінах церкви Святого Пантелеймона біля Галича впродовж восьми століть парафіяни залишали свої відмітки. Тут можна прочитати молитви й епітафії княжої доби, побачити автографи будівничих, карикатури на лицарів і навіть дату найранішої згадки про цей храм. Графіті на єдиному збереженому мурованому храмі княжого Галича чотирма мовами виявилися не менш цінним джерелом інформації за літописи. Про них на екскурсії для учасників наукової конференції «Жива історія» розповів старший науковий співробітник заповідника «Давній Галич» Андрій Гусак.
Макет княжого Галича, який мав численні кам’яні храми
Давній Галич, від якого походить назва історичного регіону, був одним із найбільших княжих центрів Русі й мав близько 15 мурованих храмів. До наших днів збереглася лише церква Святого Пантелеймона у селі Шевченкове. Її кам’яні стіни вкриті сотнями графіті, які розповідають історію храму краще за літописи.
Княжий Галич займав територію приблизно 11×8 км. Його центр був у районі сучасного села Крилос, а церква Святого Пантелеймона стояла на північній околиці. Вона датується 1194 роком, і з її пагорба видно сучасний Крилос, де у XII ст. був княжий дитинець.
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google Додати
Церкву збудували із вапняка. Як припускають дослідники, матеріал постачали із жидачівських та миколаївських кар’єрів водним шляхом – річкою Дністер. Архітектура церкви – у романсько-візантійському стилі, як і більшість храмів галицької архітектурної школи.
Гіпотетичний вигляд церкви княжої доби (реконструкція Йосипа Пеленського)
Автентичні стіни збереглися до рівня висоти 9 м. Первісно православну церкву багато разів перебудовували – і через руйнування, і через зміну конфесії.
За понад вісім століть храм неодноразово змінював призначення. Як розповідає Андрій Гусак, спершу це була православна княжа церква. Після створення 1375 року Галицької латинської архідієцезії вона стала кафедральним костелом, а після перенесення архієпископської катедри до Львова церквою певний час у XV ст. користувалася вірменська громада. Наприкінці XVI століття храм у костелі святого Станіслава молилися ченці францисканського монастиря. Він існував поруч із храмом до Другої світової війни. З того часу оборонна вежа-дзвіниця існує дотепер і протрасовані межі монастиря.
Костел Св. Станіслава у Шевченковому (акварель XIX ст)
Перспективний портал на вході із фрескою св. Станіслава створили в римо-католицький період. Він оздоблений рослинним орнаментом і трохи нагадує схожі у європейських храмах, наприклад, в норвезькому місті Берген.
Під час Першої світової війни артилерійські обстріли сильно пошкодили костел. Його відновлювали, але ґрунтовна реставрація розпочалася лише 1965 року. У радянський час тут був склад церковних речей зі всієї області. Бічні фронтони і баню добудували у 1990-х. У 1998 році церкву посвятили як греко-католицьку.
Вхідний портал церкви Пантелеймона оздобили пізніше
Історія 800-літньої церкви – на кам’яних стінах
Великі кам’яні брили досі бережуть живу історію церкви. На її стінах збереглися численні графіті – написи, символи, малюнки. Дослідник В’ячеслав Корнієнко нарахував понад 760 текстів і зображень. Андрій Гусак, який продовжив вивчення епіграфічної спадщини церкви Пантелеймона, дослідив 81 текст різними мовами – давньоукраїнською, польською, латиною і вірменською.
«Кириличні тексти розповідають про ранній етап існування храму і доповнюють його історію. Вони часом цікавіші, ніж літописи. Бо літописи – це як фейсбук-сторінка будь-якого політика. А тут люди писали про те, що їх боліло. Це повідомлення до Бога», – зазначає дослідник.
Будівничі церкви, каменотеси, залишили свої помітки – літеру ять. Оскільки вона кирилична, це свідчить, що цим ремеслом займалися місцеві майстри, галичани. Архітектора ж, ймовірно, запросили з-за кордону.
Автограф будівничих церкви Пантелеймона
Нині такий розквітлий хрест є сучасним гербом Галича. Їх інколи називають «масонськими», хоча вони значно давніші за масонство.
Найчастіше серед поміток на стінах церкви трапляються хрести. Їх ставили навіть неписьменні. Найбільше написів і зображень можна відчитати на зовнішній південній стіні церкви. Це її найбільший кам’яний архів, каже дослідник.
Тут і нині можна відшукати чотирираменний хрест, зооморфні зображення, зокрема коней і силует храму. Ця сцена, як припускають дослідники, можливо, відтворює трагічні події татаро-монгольської навали у XIII-XIV ст.
Силует церкви і коні, вишкрябані на стіні церкви
У тексті вірменською вказаний автор і 1444 рік. У 1427 році римо-католики перенесли кафедру до Львова, храм стояв пусткою і ним почали користувалися вірмени. Є графіті, які фіксують час перебудови церкви на костел.
Одне з найцікавіших графіті – лицар із шаблею. Поряд викарбувано дату 22 травня 1552 року та ім’я Бенедикта Стопницького. Люди з таким прізвищем жили у селі неподалік, зазначає Андрій Гусак.
На стінах церкви зображені символи, які вказують на перебування реліквії – частинки Животворного Хреста Господнього. Як припускають історики, тут поруч міг існувати палац князя Романа Мстиславовича і перші 4 роки життя майбутнього короля Данила пройшли тут.
«На південь від храму виявили фрагменти фундаментів палацової споруди. Можливо, бокові двері церкви вели до палацу князя», – зазначає Андрій Гусак.
Зображення хреста, схоже на мощівницю
Назву храму вдалося підтвердити завдяки давньому напису на стіні, в якому згадується святий Пантелеймон і перші священники церкви. Дослідники пов’язують посвяту церкви з князем Романом Мстиславовичем, чий дід, князь Ізяслав, мав християнське ім’я Пантелеймон. У той час культ цього святого був дуже поширеним, він вважався покровителем медиків та воїнів.
Всередині церкви теж є написи, але їх менше. Найдавніше графіті розповідає про смерть Уляни 17 травня 1194 року. Ймовірно, вона належала до представників галицької еліти, могла бути дружиною чи дочкою князя, боярина або священника.
Інтер’єр церкви Пантелеймона
Археолог Юрій Лукомський, який досліджував храм у Шевченковому, додав, що там не виявили некрополя княжого періоду. Ймовірно, він був в іншому місці.
«В одній із крипт знайшли поховання ранньомодерної доби. Могили із західного боку і при північній стіні датуються XV–XVIII ст. Я думаю, що цвинтар, який обслуговував цей храм, може бути розташований неподалік, приблизно за 200 м звідси. У такому передмісті міста Галича була не одна храмова споруда», – каже науковець.
Між Шевченковим і Крилосом є й інші місця давніх церков з цвинтарями і навіть похованнями у саркофагах, проте нині це здебільшого приватні ділянки.