Фото з соцмереж. Сергій Федьків Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує колишнього боксера Сергія Федьківа, який боронив Україну разом з татом і братом з 2016-го, а загинув у боротьбі за нашу свободу 35-річним, рівно рік тому, 11 травня 2025 року. Сергій Федьків народився 20 червня 1989 року в Калуші на Івано-Франківщині. Тоді його батьки не жили в розкоші, адже бабусі та дідусі мали робітничі професії. Сергій в дитячі роки був в’ялим та кволим, але з часом підтягнувся, самостійно навчався боксу, потім тренувався професійно і згодом став чемпіоном Івано-Франківщини, брав участь у чемпіонатах України. Після школи та університету Сергій разом з молодшим братом Василем допомагали татові у м’ясному бізнесі. Юнак не боявся важкої роботи, працював на різних роботах і в Україні, і за кордоном. Брати Федьківи з батьками Коли в 2013-му почався Майдан, сини повернулися з заробітків у Польщі. Згодом, коли батько Микола Федьків пішов захищати територіальну цілісність України зі зброєю в руках, Сергій і Василь йому купили мікроавтобус, а 2017-го обоє пішли добровольцями у Добровольчий український корпус «Правий сектор», підрозділ, в якому командиром був тато. Ще до повномасштабного вторгнення Федьківи у 2016-2019-му пройшли горнило бою на Луганщині та Донеччині, «як миші, облізли всі землі», коли виконували завдання в складі диверсійно-розвідувальної групи. Після 24.02.2022 Василь, який на той час вже був батьком п’ятирічного Сашка, повернувся з-за кордону, а Сергій практично одразу приєднався до складу 79 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ імені полковника Дмитра Вітовського. Федьків-наймолодший теж воював, але в іншому підрозділі. Микола Федьків згадує, що Сергій завжди був акуратним, особливо коли виходив з бліндажа. Аптечку перевіряв, а загинув несподівано. У ніч на 11 травня 2025 року він замість того, щоб відпочити, пішов на позицію до побратимів у селі Малинівка Пологівського району на Запоріжжі.
Життєвий шлях
Бойовий досвід
Загибель
«Найрідніше для батьків — це їхня кровинка, дитина. Я картаю, що не зберіг його, – каже пан Микола. – Штурмовики о 2:30 поїхали забирати вбитих і поранених хлопців. Один підірвався на міні, тому евакуаційна група відправилась на порятунок. Сергій був там старшим. За ними дрони летіли… До кінця послідовності не знаю. Я на багу евакуював двох поранених, але тоді не спитав, де син. Коли дізнався, що у посадці, то в душі відчув тривогу. По рації також одразу не сказали правду. Мабуть, боялися мені таке повідомити. Це сталося о 4:11, я молодшому сину сказав о 10, а дружині — о 12. Вибачався, що не зберіг… І досі відчуваю вину. Тіло побратими винесли відразу, хоч інші не могли забрати навіть після Сергієвого похорону. Чи з поваги до мене, чи до нього, чи зі страху. Далі я його сам взяв до позиції, що була за півтора кілометра, але поїхати забрати поранених у той час морально не зміг».
Поховали Сергія Федьківа 15 травня 2025 року на Алеї Слави у Калуші.
Вшанування
За мужність та відвагу Сергій Федьків був нагороджений медалями «За оборону рідної держави», «За службу державі», «За поранення».
Цьогоріч 24 квітня на фасаді калуського ліцею № 10, в якому навчався Сергій Федьків, відкрита інтерактивна меморіальна дошка на його честь.
Петиція по присвоєння воїнові звання Героя України набрала необхідних 25 тисяч підписів і знаходиться на розгляді в Президента.
Читайте також: Схилимо голови. Автогонщик з Івано-Франківська загинув на Донеччині