фото СЗРУ Василя Чижевського двічі вербували в агенти
Після Другої світової війни боротьба між радянськими спецслужбами та підпіллям ОУН перейшла у фазу складних агентурних ігор. МДБ шукало способи просунути у лави націоналістів своїх агентів і створювали для них переконливі легенди. Оунівці ж вибудували жорстку систему перевірок, щоб викрити зрадників. Служба зовнішньої розвідки України на основі розсекречених документів з архівних фондів розповіла історію особистого курʼєра Степана Бандери Василя Чижевського, якого завербували радянські спецслужби.
Василь Чижевський народився у 1913 році в селі Бабин-Зарічний Калуського повіту на Івано-Франківщині. До ОУН його залучив у 1930 році однокласник з гімназії Олександр Луцький. Мав псевдо «Артим», «Денис», «Дячук», «Демид». У 1939 році переїхав до Кракова, працював в Українському допомоговому комітеті і помічником фінансового референта Центрального Проводу ОУН.
Василь Чижевський народився на Івано-Франківщині і вступив до ОУН в 1930 році (фото сайту СЗРУ)
Упродовж 1941–1942 років Василь Чижевський був керівником ОУН у Станіславській області. У Другу світову керував пунктом зв’язку Центрального Проводу ОУН. У 1943–1944 роках був ад’ютантом командира УПА-Захід Олександра Луцького. Наприкінці 1944 року став особистим кур’єром Степана Бандери, який перебував у Мюнхені.
У 1945 році Бандера призначив його звʼязковим між собою і керівництвом ОУН на заході України, а згодом планував призначити керівником зв’язку Головного Проводу ОУН. Чижевський мав виконати важливу місію: встановити контакт із Романом Шухевичем на заході України і передати директиви закордонного центру ОУН.
Повертаючись з Галичини після зустрічі із Шухевичем із письмовими звітами про діяльність ОУН і УПА, стан справ у греко-католицькій церкві та іншими документами, Чижевський мав організувати зустріч у Празі провідників підпілля та їхній безпечний перехід до Західної Німеччини. Однак його затримали чехословацькі прикордонники.
Довідка МГБ про Василя Чижевського (фото з сайту СЗРУ)
Побратими намагалися організувати його втечу або принаймні передати в камеру отруту, щоб він нічого не розказав при катуванні. Але в них нічого не вийшло. А заарештованого перевезли до Києва у внутрішню тюрму МГБ. Справі надали особливого значення, вона отримала назву «Д-2».
Перевірка зʼясувала, що Чижевського НКВС заарештовував ще в жовтні 1939 року за підозрою у причетності до ОУН. Тоді його змусили до співпраці, обрали агентурне псевдо «Лис», він мав надавати інформацію про діячів ОУН та УНДО, з якими контактував. Однак, згідно з матеріалами справи, він від співпраці ухилився і зник.
Тепер же його затримали із речовими доказами – документами. Тому погрозами радили добровільно зізнатися і співпрацювати. Він розповів усе, що знав і до чого мав стосунок.
Тут варто наголосити, що двоє оунівців, яких затримали приблизно в той самий час – Дмитро Маївський і Дмитро Грицай – наклали на себе руки, щоб не зрадити своїх під час допитів. Чижевський ж погодився на пропозицію працювати на чекістів за кордоном, щоб уникнути заслання. Водночас йому пригрозили: якщо він знову буде ухилятися від доносів, це стане для нього смертним вироком. У внутрішніх документах чекісти писали, що в майбутньому зможуть використати агента для ліквідації Бандери.
Завдання МГБ, які мав виконати Чижевський (фото з сайту СЗРУ)
Агенту «Д-2» порадили розповісти оунівцям, що його начебто звільнили з в’язниці у Празі і передали до радянського репатріаційного табору. Потім його перевели до табору «Бухенвальд», звідки він втік і прибув до своїх у Мюнхен. Цю легенду він мав розказати службі безпеки ОУН, щоб відвести від себе підозри. У 1947 році агента переправили до Німеччини.
Фото агента Д-2 з оперативними працівниками МГБ (з сайту СЗРУ)
Втім, план провалився. Служба безпеки ОУН затримала Чижевського майже одразу після його появи. Його свідчення перевіряли впродовж року, і легенда не пройшла перевірку. Зокрема, він не зміг переконливо описати деталі перебування в таборі Бухенвальд, що стало вирішальним доказом. Після тривалих допитів Чижевський зізнався у співпраці з МДБ. Його визнали зрадником і засудили до смертної кари.