фото скансену Хата з бойківського села Мшанець Самбірського р-ну (поч. ХХ ст.)
Наші предки були дуже забобонні і вірили у прикмети. Особливо ретельно вони дотримувалися традицій, коли йшлося про якісь важливі справи, зокрема зведення власних осель. Як українці вибирали місце для будівництва житла, про це на сайті Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького розповів науковий співробітник відділу етнографії Максим Мазурака. Він описав, яких традицій та заборон дотримувались бойки і гуцули у минулі століття та які в той час побутували прикмети та забобони.
Українці Карпат будували свої житла з дерева, якого було вдосталь у цьому регіоні. Однак особливої уваги потребував вибір ділянки, яку обирали для будівництва. Старожили села підказували, де «нечисте місце», на якому нікому не велося. Таких місць усі уникали, як і роздоріж, меж, стежок.
Хати ніколи на будували на роздоріжжі (фото зрубу музею)
Максим Мазурака розповідає, що у селі Топільниці вірили, що на межі не можна навіть дерева тесати: люди вірили, що «там чорт сидить». А ще вважали, що «межа йшла на прорив, і хата піде на прорив», «будуть сварки та нещастя». У давнину люди вірили у те, що межами («границями») лісів та полів опікуються «граничні духи», які жорстоко мстять людям за нешанобливе ставлення.
Забороненим місцем також вважали сміттєзвалища. Не будувались на згарищі, на місцях, де колись стояла церква чи була криниця, захоронювали мертву худобу, на місці вбивства. Уникали також придорожніх хрестів або «фігур», бо там міг бути похований самогубець.
Для будівництва завжди обирали чисте місце. Хата зі с. Яворів Косівського р-ну (1927 р.), фото музею
У східній частині Бойківщини не будували також на:
- вигонах: «Не можна було на вигонах ставити хату – там, де виходили коні, коли орали ниву»;
- вимітках;
- вимітинах, бо там перебувають «нечисті» покійники.
Стодола-стайня зі с. Либохора Самбірського р-ну (2 пол. ХІХ ст.), фото музею
Водночас українці вірили, що місце, оброблене металевим знаряддям (плугом, лопатою), є «чистим». Наприклад, мешканці Космача «клали хату на чистім місци – оранім».
На місці старої хати, де колись жили предки чи односельці, будували лише тоді, коли знали, що там жили щасливо. Водночас нову споруду намагались трохи висунути вперед.
Буковинці вважали, що всі хати треба будувати лицевою стороною на схід чи південь, оскільки «чорт боїться сонця».
Фасад хат мав виходити на схід чи південь (фото музею)
Нова оселя освячувалася, на чільному місці встановлювали ікону. А низькі одвірки змушували кожного гостя, що заходив, схилити голову в пошані.