фото ДСНС Будівля згоріла внаслідок влучання двох шахедів
У вівторок, 7 квітня, у селищі Великий Бурлук на Харківщині згоріла садиба давнього козацького роду зі Слобожанщини Донців-Захаржевських, пам’ятка архітектури XIX століття. У нього влучили два шахеди, що запустили росіяни, після цього дерев’яна будівля зайнялася.
«Внаслідок атаки ворожого БпЛА загорілася історична пам’ятка архітектури XIX століття. Вогонь охопив близько 2000 м2 двоповерхової дерев’яної будівлі. Обійшлося без постраждалих. На місці працюють два оперативні підрозділи ДСНС», – інформують у ДСНС Харківщини.
Як повідомила професорка Харківського педагогічного університету імені Сковороди Галина Куц, росіяни знищили відому садибу давнього козацького роду Донців-Захаржевських.
«Ця садиба – пам’ятка архітектури початку ХІХ століття. Саме в цій садибі було віднайдено “Велесову книгу”: давні дерев’яні дощечки з текстами. У Донець- Захаржевських зупинявся Григорій Сковорода. Саме там він написав свій діалог про боротьбу Архистратига Михаїла із сатаною», – написала Галина Куц.
Будинок звели близько 1835 року у стилі класицизм. Він належав представникам однієї з гілок слобідського старшинського роду Донців-Захаржевських – Задонських. Це пам’ятка архітектури місцевого значення.
Історичні фото садиби у Великому Бурлуці з Вікіпедії
Згідно з історичною довідкою, землями на берез річки Великий Бурлук від 1680 року володів харківський та ізюмський полковник Костянтин Донець. У другій половині XVIII століття у маєтку Якова Донця-Захаржевського у 1780–1790-х роках не раз зупинявся Григорій Сковорода і написав деякі твори:
- «Брань архистратига Михаила с сатаной о сем: легко ли быть благим» розпочата тут 1783 року;
- пісню 29 із «Саду божественних пісень» завершив у Великому Бурлуці у вересні 1785 року;
- праця «Діалог. Имя ему – Потоп зміин» також написана 1790 року там.
У 1820-х роках син Якова Андрій Донець-Захаржевський почав будувати новий дерев’яний садибний будинок, але завершив будівництво у 1835 році його зять Воїн Задонський. На другому поверсі влаштували домову церкву. Згодом окрему Преображенську церкву збудували поруч зі садибою. Маєток мав парк, квітники, оранжерею і теплиці, сад та ставок.
За переказами, Григорій Донець-Захаржевський привіз з Правобережної України дощечки «Велесової книги» – твір, який нібито розповідає про історію Русі з IX ст. до н. е. і до часів Аскольда. Він потрапив до Алі Ізімбека після пограбування маєтку.
1918 року до маєтку увірвалась банда більшовиків-анархістів, зібрали всіх жителів будинку у домовій церкві і порубали шашками. Після цього маєток грабували вже й місцеві селяни. Більшовики у садибі влаштували комуну, а у 1947 році – районне об’єднання «Сільгосптехніка». У наш час будинок був у приватній власності, в частині приміщень жили люди.
Підземелля садиби
У 1972 році Григорію Сковороді у сквері на подвір’ї колишнього маєтку у Великому Бурлуці вставили пам’ятний знак. А садибу 1980 року внесли у перелік пам’яток архітектури місцевого значення. Місце, де був розташований старий будинок і де гостював Григорій Сковорода, є пам’яткою історії місцевого значення.